вторник, 6 июня 2017 г.

Буковинська Ванга ,яка пророкувала в своєму оповіданні “Земля”про земельні спори







Буковинська Ванга ,яка пророкувала в своєму оповіданні “Земля”про земельні спори та мої парадигмо синергійні дії задля вирішення спорів для виходу із великої депресіії ...
Стаття 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяє на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико- культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення .
Тому залежно від категорії земель вирізняється і спосіб скоєння злочину. Дані про спосіб скоєння злочину в криміналістичному розумінні становлять один із самих важливих елементів аналізуючої структурної системи криміналістичної характеристики. Спосіб скоєння злочину належить до об'єктивної сторони складу злочину і тому включається в його кримінально-правову характеристику. Належить він і до характеристики предмета доказування, тобто має і процесуальний зміст. Але він також має вирішальне значення і для криміналістичної методики, оскільки є базою для побудови як загальних, так і окремих версій, в цій ролі впливає на визначення напрямків розслідування та інших питань розкриття і розслідування злочину. Тому він, без сумніву, повинен бути включений до змісту криміналістичної характеристики. Залежно від категорії земель спосіб скоєння злочину може бути таким: 1) для земель сільськогосподарського призначення — встановлення межових знаків, проведення сільськогосподарських робіт (оранка, засівання, збирання урожаю, зняття верхнього шару ґрунту); 2) для земель житлової та громадської забудови, оздоровчого та рекреаційного призначення — знищення зелених насаджень, риття котловану, будівництво фундаменту та огородження парканом, бетонування земельної ділянки, облаштування торгового містечка, самовільне будівництво гаражів та будь-яких інших споруд; 3) для земель історико-культурного призначення — проведення незаконних археологічних розкопок, розриття курганів та в подальшому їх використання як земель сільськогосподарського призначення; 4) для земель лісового фонду — незаконне знесення зелених насаджень (полезахисних смуг, лісових масивів) та використання в подальшому земель для будівництва приватних будинків та інших капітальних споруд; 5) для земель водного фонду — видобування корисних копалин, розорювання земель в т.ч. з метою садівництва та огородництва, самовільне будівництво будь-яких споруд та стоянок тощо. Опис способів скоєння злочинів полягає не тільки в описі дій, за допомогою яких досягаються цілі злочинного посягання, але і в описі механізму скоєння злочину та типових наслідків того чи іншого способу, тобто залишених ним слідів його застосування, категорії земельної ділянки та місця її розташування .
Таким чином, механізм (процес) злочину являє собою сукупність дій суб'єкта з підготовки, вчинення і приховування злочину в їх просторово-часовій послідовності і зв'язку з об'єктом посягання, мотивами і цілями злочинця, з іншими особами (співучасниками, свідками), обстановкою, а також з результатами-наслідками таких дій. Механізм скоєння злочину характеризує на відміну від відомостей про спосіб його скоєння не якісну, а послідовну, технологічну сторону злочинного діяння . Механізм скоєння злочинів при самовільному зайнятті земельних ділянок можна визначити як систему активних дій, що складається з трьох частин (фаз): 1) підготовка до скоєння злочину (вибір земельної ділянки та місця її розташування, планування своїх дій, підготовка транспортних засобів та будівельної техніки, необхідних для початку робіт, та пошук робочої сили); 2) безпосереднє скоєння злочину (знесення зелених насаджень та огородження ділянки; виставлення охорони, яка перешкоджає власнику земельної ділянки чи землекористувачеві здійснювати свої права на землю; вирощування сільськогосподарських культур; видобування корисних копалин; розміщення товарів, техніки і будівельних матеріалів; риття котловану та будівництво фундаменту; зняття родючого шару ґрунту тощо); 3) діяльність після скоєння злочину (досягнення поставленої цілі після використання або зайняття земельної ділянки: збирання урожаю, видобування корисних копалин, зняття ґрунтового покриву, завершення будівництва та ін.).
Елементи механізму самовільного зайняття земельної ділянки та самовільно- го будівництва залишають різного роду сліди, які можуть бути виявленні при криміналістичному аналізі злочину в процесі розслідування. Сліди злочину при самовільному зайнятті земельної ділянки та самовільному будівництві можуть виявлятися у таких формах: 1) у вигляді заяв громадян про виявлене порушення; 2) у вигляді актів реагування контролюючих органів (Державної інспекції з контролю за використанням та охороню земель — Держземінспекція, Державної екологічної інспекції, Інспекції державного архітектурного та будівельного контролю); 3) у вигляді фіксації факту технічними засобами. Також необхідно зазначити, що будь-які дії злочинця при скоєнні злочину або при його підготовці направлені на приховування самого злочину, що значно утруднює розкриття злочинів, може вивести розслідування на помилковий шлях. Потрібно мати на увазі і те, що приховуванню злочину сприяють не тільки дії самого злочинця, але і дії чи бездіяльність інших осіб: родичів, друзів, близьких, державних службовців чи інших осіб, що погодились сприяти приховуванню злочину. Найбільш типовими способами приховування вказаних злочинів є внесення неправдивих даних та підроблення офіційних документів та печаток різних державних установ.
Як приклад можна назвати складення та видачу завідомо неправдивих державних актів на право постійного користування або право приватної власності, підроблення завідомо неправдивих рішень сесій сільських, селищних рад або розпоряджень голів державних адміністрацій про передачу певної земельної ділянки у власність /оренду. Також це може бути виготовлення головою фермерського господарства або керівником іншого сільськогосподарського підприємства завідомо неправдивого акту на власність/договору оренди земельної ділянки, начебто укладеного з органом самоврядування териториальної одиниці , та його незаконна державна реєстрація. Також однією із форм слідів приховування даного злочину можуть бути дії певних осіб, спрямовані на ухилення від розслідування (зникнення, відїзд із місця проживання), а також протидія розслідуванню (тиск на слідчого, погрози звільненням, інсценування викрадення фінансових, установчих та бухгалтерсь ких документів із автомобіля в людному місці). Доказову інформацію може також мати поведінка злочинця, яка може виражатися у продажі будинку, збудованого на самовільно зайнятій земельній ділянці добросовісним покупцям або фіктивним підприємствам. Аналізуючи вищевказане, можна зробити висновок, що введення в дію законодавцем ст. 197-1 КК України «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» є результатом численних порушень земельного законодавства, що в світлі актуальності питання реалізації земельної реформи в Україні та подальшого розвитку земельних відносин потребує додаткового кримінально-правового та криміналістичного вивчення та узагальнення, що в свою чергу позитивно вплине на зменшення рівня злочинних дій і дасть змогу органам досудового слідства мати повне уявлення про криміналістичну ха- рактеристику та напрацювати практику проведення досудового слідства по даній категорії кримінальних справ.
При розслідуванні злочинів які порушують право власності на землю (ст.197-1 КК Украини) має місце самовільне зайняття земельної ділянки яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику (злочин передбачений ч.1 або за наявності кваліфкуючих ознак ч.2 ст.197 КК України).
Висновок, що правова основа щодо обмеження прав на земельні ділянки представлена нормами права різних галузей права, серед яких основоположне значення мають норми земельного, аграрного, містобудівного, природоохоронного, господарського та іншого законодавства в тому числі і Європейських стандартах захисту тощо. Зазначені норми містяться у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, прийнятих різними органами. Водночас крізь призму загально юридичного підходу проводячі концептуальний аналіз законодавства про права на земельні ділянки, дозволяє зробити висновок про те, що є початок закладення фундаменту парадигми синергії що в подальшому розробляться норми та започаткують собою цілісну систему взаємозалежних та взаємодоповнюючих норм, тобто правового інституту.
Такий інституту прав на земельні ділянки є суспільні відносини щодо встановлення, існування та припинення права на земельні ділянки землевласників та землекористувачів, захисту прав зазначених суб’єктів, здійснення контролю за додержанням встановлених обмежень, гарантій та відповідальності та врешті решт дозволить вирішувати спори та злочини на національному рівні .
Риторично зазначу що правова основа прав на земельні ділянки потребує удосконалення шляхом конкретизації найбільш суттєвих аспектів прав на земельні ділянки в законах та підзаконних нормативно-правових актах, запропононую особисто що є велика необхідність вносити певні вимоги щодо відповідальності як замовників та розробників документації в рамках кримінального та адміністративного плацдарму відповідальності де основні напрямки такого удосконалення дадуть плоди істинності прав на землю тощо.
Дослідження реєстрації прав на земельні ділянки дозволило обґрунтувати доцільність виділення певних стадій здійснення реєстрації та аргументувати необхідність їх закріплення в підзаконному нормативно-правовому акті.
Гарантій землевласників та землекористувачів при обмеженні їх прав здійснено дослідження гарантій прав землевласників та землекористувачів при їх обмеженні та проведено їх узагальнення.
Суспільні відносини зазначених гарантій дозволило запропонувати класифікацію таких гарантій на: компенсаційні, тобто ті, які спрямовані на можливість одержання певних коштів власниками землі або землекористувачами у разі встановлення порушення прав; охоронні - спрямовані на правову охорону земельних ділянок власників та землекористувачів; захисні – передбачають способи, які землевласники та землекористувачі мають можливість застосовувати для захисту у разі неправомірного порушення прав; регулятивні – направлені на врегулювання відносин щодо відновлення прав.
Класифікації способів захисту прав на земельні ділянки: перша – попереджувальні (превентивні) ( у разі використання чужої земельної ділянки; зміна правовідносин; визнання недійсними угод та встановлення обмежень, або окремих положень ,угод; відмова у державній реєстрації прав на земельну ділянку тощо); друга – припинювальні (припинення дій, які порушують право на використання земельної ділянки; припинення дії договору та скасування виниклих правочинів які було спороджено за анамнезом хібних дій тощо); третя – відновлювальні (примусове виконання обов’язку; усунення перешкод у здійсненні права використання земельної ділянки; спонукання до встановлення певних обмежень; скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки; тощо; четверта – компенсаційні (відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам шляхом врегулювання виниклих суперечностей задля їх скасування та знаходженя парадигмо синергійних дій тощо).
Знаходження компромісу у спорах земельних відносин а саме головним це медіаційні заходи врегулювання спору . Медіатор земельних відносин . Це новизна за якими надасть змогу звільнити всіх від довготривалих війн за землю тощо.
Медіація – це процедура примирення конфліктуючих сторін, за рахунок того, що вони добровільно вступають у переговорний процес за наявності нейтральної особи – медіатора (посередника), маючи на меті досягнення взаєморозуміння та відповідних домовленостей, які вирішують конфліктну ситуацію).
Медіація як альтернативний та ефективний спосіб вирішення межових земельних спорів. Забезпечення принципу верховенства права, гарантій реалізації земельних прав часто пов’язують зі здійсненням правосуддя та  діє вістю судової влади. Однак у цій сфері сучасні земельно-правові норми не  виконують свою регулюючу функцію. Судова система перебуває у кризовому стані: корумпованість, хабарництво, невиконання судових рішень, втрата довіри до  правосуддя. Поглибленню таких процесів сприяє нестабільне соціально-економічне та  політичне становище в Україні.
Для вирішення земельних спорів можуть бути застосовані юрисдикційна й  неюрисдикційна форми захисту; остання – це захист суб’єктивного земельного права самостійними діями конкретної особи без звернення до  державних чи  інших уповноважених органів . Саме неюрисдикційні (альтернативні)  способи захисту земельних прав, відносно самостійні способи захисту громадянами сьогодні є не врегульованими з боку законодавства та залишаються малодослідженими у науці. Моя практика дає можливість вирішення таких проблем по суті -це розвиток юридичної журналістики де журналіст має бути правозахисником та фахівцем певної галузі - земельної. З розвитком науки земельного права доктринальні погляди на  природу земельних спорів мають різний зміст. Під земельними спорами в  земельно-правовій доктрині розуміють спори (конфлікти), що  виникали між громадянами, підприємствами, установами та  організаціями, з  приводу володіння, користування і  розпорядження земельними ділянками Беручи за основу предмет спору, розрізняють три групи спорів: 1) власне земельні спори; 2) майнові спори, пов’язані із землею; 3) спори щодо оскарження рішень і дій органів влади у сфері регулювання земельних відносин . Визнаючи земельні юрисдикційні правовідносини складовою гарантій прав на  землю, науковці вказують, що  судовий захист земельних прав є  найбільш кваліфікованим й  універсальним способом захисту прав і  свобод суб’єктів, хоча й  містять певні недоліки . Беручі аналіз судової статистики та  практику у земельних спорах, з такими висновками навряд чи можна погодитись. Так як суддя не є землевпорядником та геодезистом тощо.
Земельний конфлікт визначається як  форма максимального загострення соціально правових протиріч, пов’язаних із  земельними та іншими правами, які проявляються в  зіткненні різних соціальних суб’єктів, що  призводить до  можливості виникнення земельних та інших спорів, урегулювання яких вимагає спеціальних соціально правових механізмів . Земельних спори-юридичний конфлікт та є різновидом соціально правового конфлікту, в основу якого покладено підсвідоме протиріччя особистості людини, протилежність поглядів, інтересів, потреб ,фарисейства чинника закону тощо. Саме особливості сприйняття людиною навколишнього світу, ідентифікації себе як  частини соціуму, внутрішні протиріччя окремих індивідів призводять до протиборства з оточуючими та зародження конфлікту що  соціально правові конфлікти є  проявом ідеологічного різноманіття і  результатом протиріч щодо застосування норм права , порушення прав і  свобод людини, тлумачення правових норм на свій лад - фарисейства Так, з урахуванням ст.173 Земельного Кодексу України яка регламентує, що межі населених пунктів встановлюються змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно - територіальних одиниць, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів та Законом України « Про землеустрій», яким передбачено, що для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень «Про затвердження проекту про винесення меж в натуру щодо встановлення меж », де в технічному завданні є засвідчений факти завершувальних робіт за якими було зобов'язано винести межові знаки в натурі - не виконано, а відповідно межові знаки в натурі не винесено, а тому не можуть бути відновлені, умисно вносяться неправдиві відомості в технічний звіт та встановлюються межові знаки, в порушення вимог Земельного кодексу України та іншого законодавства, що регулює земельні правовідносини.    
Дії щодо відновлення меж між землекористувачами спірної земельної ділянки тобто виконання цієї роботи доручено виконавцю . Згідно договору необхідно було відновити ( встановити) зовнішні межі. Технічний звіт за результатами виконання цього договору виготовляв Виконавець. Технічний звіт - це наслідок проведених суто геодезичних робіт, які сформовані на підставі системи координат і який має вплив правових наслідків ,якщо буде встановлено що дії щодо його виконання ( виготовлення) під падають на сумнівність достовірності . В даному випадку відсутність підписів у акті погодження зовнішніх меж в натурі ,або встановлення факту підробки підпису в цьому документі доводить про те що виконання робіт з виготовлення технічної документації/проекту вчинено з порушенням норм права те не відповідають дотриманням вимог (на момент його складання в часовому просторі в сукупності від початкових дій до завершувальних) діючого чинного законодавства України. Вчиню наголос що дана ситуація є чинник замилювання очей яке вчиняється певним колом осіб ,а ні в якому разі не одноосібно. Тому практика доведеності такого роду злочинів в край тяжка з причин відсутності слідчих- землевпорядників тощо.
В багатьох випадках виконавці формально відносяться до виконання своїх функціональних обов'язків так як існуюча корупційна егіда певного кола осіб має свій вплив та діє за відпрацьованою схемою яка несе корупційну схему що діє на протязі десятків років тощо.
Із ліцензованих об'єктів господарювання по виконанню землевпорядних робіт залишається ті які будуть виконувати всі забаганки посадових осіб , а ті які будуть вчиняти опори зганьблять або взагалі знищать в буквальному сенсі. Спір щодо цього буде не потрібним знаю на своїй практиці. Тому рахую своїм громадським боргом довести це до суспільства не риторичними, а фактичним діями.
Аналізуючи саму практику коли таки настає хвилина істини для виконавця коли виникає факт нести відповідальність за вчиненні дії . Не правильність яких може бути знайдена через роки. І тому факт того хто вчиняє підписи в офіційних документах має бути виконаним за правилом довіряючи — перевіряй.
Але формальність, а в подальшому бездіяльність /самоправство доводить тих чиї права порушено у спорах земельних питань до зростання зла та не довіри до органів влади.
Чому тому, що ніхто в нашому суспільстві не визнає своєї вини поки йому не доведуть це уже зачитуючи вирок тощо. Демократія отримала свої прецеденти за ознаками того що слово та дія в руках діл емана підтверджує факторінг зростання висловлювання мовою фарисеїв канонів чинника законодавства.
Працівники ДержкомЗему разом із виконавцем до їх команди обов'язково приєднані голова територіальної одиниці(міської/сільської ради),секретар міської/сільської ради,землевпорядник міської/сільської ради та ряд перевірених та наближених осіб до годувальниці цих “благодетелей” із числа депутатів певної територіальної одиниці також обов'язково несе відповідальність і самий замовник який є особою що замовляє безчестя на свій лад присуджуючи собі властивості Бога так як рахує що все їм куплено та буде так як він повелівати буде. А наші клерки й раді вислужитися задля свого збагачення . Але забувши при яких вони засадах , а саме головне що за будь які діяння несеться відповідальність,хоча життя таких фарисеїв не довге так як вони самі себе з'їдають, підставляючи один одного при любій можливості та для того щоб було менше свідків яким відомо про їх діяння.
Цим свідком є і я тому я говорю про це вголос і заявляю про це публічно.
Ці причини, які  в  першу чергу мають психологічне підґрунтя, призводять до  цілком прагматичних наслідків – зародження і розвитку конфліктів, що може набувати різних форм їх проявів.
Загострення конфлікту, потенційної чи  явної небезпеки шкоди власним інтересам, люди намагаються вирішити правові конфлікти. Коли різні, в  тому числі й  мирні способи, якщо такі мали місце, не  дали позитивного результату, намагаючись вирішити правові конфлікти, люди вдаються до юридичної техніки їх розв’язання прийняття рішення. Та як же  позбутись негативного для себе становища, захистити себе, своє право, свою власність людина обирає найефективніші, з  її  точки зору, способи вирішення конфлікту. У який же спосіб найефективніше вирішити земельний спір? Норми статті 158 Земельного кодексу України вказують на те, що органи місцевого самовря- дування та  органи виконавчої влади з  питань земельних ресурсів уповноважені розглядати та  вирішувати лише окремі види земельних спорів. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України до відання суду віднесений розгляд усіх спорів, що  виникають у  сфері земельних правовідносин, передбачено, що  юрисдикція судів поширюється на  всі правовідносини, що  виникають у державі. Так, переважна більшість правозахисників та  адвокатів радять своїм клієнтам активно звертатись до суду у випадку наявності чи  зародження спорів задля «втягування» сторін у  довготривалі і  ви- тратні судові процеси( багато адвокатів роблять сз свого клієнта -довготривалу цукерочку з якої тупо викачуюють гроші ,а от якості надання послуг не гарантують) . Зазначу що таку устелену позицію треба ломати насамперед усталену практики направляти учасників, в першу чергу, земельних спорів задля вирішення правового конфлікту до судових органів; натомість запроваджувати позасудові, альтернативні судовим, інші, можливо, дієвіші способи вирішення правових проблем.
На жаль, поки що в Україні не розвинена система позасудового вирішення правових конфліктів, а судочинство у межових земельних спорах фактично є бездієвим. Але люди, особливо у сільській місцевості, призвичаїлись до того, що сусідські межові війни закінчують гучним судом, де конфлікт не вирішується, а загострюється ще більше, і  громадяни вдаються до  т. зв. «самозахисту», подекуди з вилами в руках. Жостко але жорстоко буде тоді коли земельні спори перетворились у війни які затягуються та тривають до 20 років тощо. ( Ольга Кобилянська — Буковинська Ванга ,яка пророкувала в своєму оповіданні “Земля”про земельні спори). В сучасних реаліях нормативно визначена про цедура судочинства не забезпечує реалізацію пра- вового механізму вирішення переважної більшості земельних спорів, адже немає оперативності і  вирішення правового конфлікту. Натомість у  більшості розвинених країн конфліктуючі сторони дедалі частіше звертаються до процедур медіації як до альтернативи судового вирішення спору.
Медіація дозволяє розглянути усі виміри спору, а не лише пра- вовий вимір конфлікту. Переваги медіації: • забезпечує конфіденційність та прозорість процесу; • сторони конфлікту самостійно обирають медіатора; • застосовується на будь-якій стадії конфліктних відносин; • заощаджує час і кошти для вирішення конфлікту; • сторони мають можливість посилатися на будь-які обставини, які, на їх погляд, мають значення для вирішення спору; • сторони конфлікту можуть досягти компромісу, який задовольнить їх обох; • медіатор примиряє сторони конфлікту;
• медіація не шкодить репутації конфліктуючих сторін; • відсутність необхідності змагальності для досягнення домовленості; • дозволяє мінімізувати емоційну напругу між сторонами і знайти найприйнятніший варіант вирішення спору; • більш висока ймовірність виконання рішення по процедурі медіації, адже сторони, які самостійно досягли згоди і виробили рішення, більше мотивовані його виконувати.
Але існує фактичний закорінений аспект вчинення певних дій та взагальному вірішити проблему спору медіаційні заходи можливо на стадій свіжо розгорнутого спору як досудового врегулювання спору тощо. Тому при застосуванні довготривалого спору в якому вже наслідки -рішення ,постонови ,ухвали медіаційні дії мало ефективні .
Я як практик зазначу що для цих довготриваючих спорів - правозахисний журналістсько детективний підхід -Соціально Правовий Захист Людини що Опинилась в Екстремально Тяжких Життєвих Обставинах надасть змогу вийти всім із великої депресії тощо.
Я як засновник соціального підприємства , правозахисник Західного регіону України , журналіст наголошу що запровадивши свої дії для вибору концепції вирішення спору у напрямку процедуриСоціально Правового Захисту де не потрібно витрачати зайвих коштів на необхідні послуги адвоката шляхом представництва інтересів із повним юридичний супроводом процесу задляпідготовки процесуальних документів – позовних заяв, клопотань, скарг тощо шляхом проведення журналістського розслідування об'єднуючи практичні знання із в галузі захисту прав та основоположних свобод людини наголошу що вихід є.
Вихід є завжди та зазначу риторику того що тріадність концепції для вирішення спору — конвенції які ратифіковані нашою державою ; доктрини із розвитку юридичної журналістики що надасть можливість висвітлювати та росповсюджувати Європейських стандарти захисту та саму практику розв'язання спорів публічно; парадигмо сінергійність дій в соціумі задля розвитку тандему соціального підприємства задля повноційнного Соціально Правового Захисту Людини що Опинилась в Екстремально Тяжких Життєвих Обставинах .
На даний час, МКП КФ «КОНСУЛ-97» стикнулося із складностями розбудови організаційної структури, утриманням поточних та перспективних ініціатив. Запровадження в життя проектів розроблених МКП КФ «КОНСУЛ-97»надасть зміцнення бізнес-об’єднань малих і середніх підприємств надасть можливість МКП КФ «КОНСУЛ-97» збільшити ефективність своєї діяльності, зміцнить статус підприємства у взаємодії з іншими українськими та міжнародними інституціями, розширити кількість соціальних проектів та досліджень. Сфера діяльності МКП КФ «КОНСУЛ-97» є орієнтованою на користь суспільству, проте потребує зміцнення підтримки з боку однодумців, для розвитку концепції парадигми синергії в українському суспільстві та активізації взаємодії держави і соціуму щодо надання допомог Людям що Опинилися в Екстремально Тяжких Життєвих Обставинах . Зазначу факт при висловлювані нижче перелічених дискримінує їх за ознаками,признаками та діями з боку оточуючих тому є необхідність називати цих осіб - Люди що Опинилися в Екстремально Тяжких Життєвих Обставинах скорочено ЛщОвЕТЖО( авторське право належить керівнику підприємства Сивицькій Ніні Феліксівні ), а це: - соціально не захищені верства населення; - люди з особливими потребами; - люди, що виховують дітей з особливими потребами; - люди, що вийшли з місць позбавлення волі; - люди які знаходяться в місцях позбавлення волі; - діти, що позбавлені батьківського піклування; - діти, що народилися в місцях позбавлення волі; - діти сироти; - діти вулиці; - багатодітні матері і батьки; - матері та батьки одинаки ; - люди в що опинилися в тяжких соціальних умовах тощо. Цей перелік можливо не зупиняти так, як кожна людини яка має страждання з причин того що з'явилися не вирішувані проблеми та не має певної практики щодо вирішення проблеми по суті має одразу можливість звернутись до наших фахівців,які завжди допоможуть вирішити проблему по суті питання . В діяльності нашого соціального підприємства та в його проекти з метою публічного висвітлення питань та їх завершення по суті , оскільки діяльність нашого підприємства має соціально-правове спрямування; презентувавши свої проекти, маємо намір знайти команду однодумців для втілення їх у життя задля покращення соціального стану громад Людства.
На сьогоднішній день Підприємство є єдиним в Україні що представляє права Людей що Опинилися в Екстремально Тяжких Життєвих Обставинах. ( далі за текстом -ЛщОвЕТЖО) . Взаємодія для глобального вирішення проблем по суті питань для розвитку парадигми синергії діяльності соціального підприємства з розвитком Юридичної журналістики для повноправною Соціально Правового Захисту Людей що Опинилися в Екстремально Тяжких Життєвих Обставинах (скорочено: СПЗ ЛщОвЕТЖО). З вищенаведеного та на підставі виниклих обставин та факту ймовірністі знаходження Українського суспільства в стані Великої депресії ( аналогічний стан був у Американського суспільства в 1930-1937 роки) існує реторична необхідність знайти команду однодумців . Ми відкриті для впровадження передового досвіду та інноваційних ідей організації роботи підприємств малого бізнесу у Соціально Правовій сфері. Як учасники Проектів, ми готові докласти всіх можливих зусиль для сприяння розвитку малого і середнього бізнесу в Україні, а також з готовністю поділимось отриманим досвідом, знаннями та напрацюваннями.
З Повагою , Я, Сивицька Ніна Феліксівна засновник розвитку парадигми синергії діяльності соціального підприємства з розвитком Юридичної журналістики для повноправною Соціально Правового Захисту Людей що Опинилися в Екстремально Тяжких Життєвих Обставинах (скорочено: СПЗ ЛщОвЕТЖО)